«Ми розстріляли з автоматів ударний дрон «Ланцет», який пікірував на нашу «беху»
– Під час останніх бойових зіткнень наш підрозділ висунувся вперед і зайняв посадку в сірій зоні. Ми мали свій периметр, який утримували вогнем. Посадку здразу накрили потужними обстрілами – з артилерії, мінометів, «Градів». Але найбільше дошкуляли дрони. Деякі коригували вогонь, а деякі намагалися підлетіти впритул і скинути гранати, воги, кумулятиви. Але в нас дуже хороший досвід боротьби з дронами. Для того, щоб дрон скинув боєприпас, він мусить зупинитися, зависнути в повітрі. А ми не дозволяємо – криємо вогнем. У той момент я займав позицію в окопі, за кілька метрів стояла наша БМП, далі – командир відділення. Ця БМП була постійно в русі – евакуювала поранених, підвозила боєприпаси. І тут я почув гучне дзижчання. Поглянув угору й побачив, як на нашу «беху» летить дрон, схожий на білий хрест. Це був російський ударний дрон-камікадзе «Ланцет», яким знищують важку техніку. Він уже заходив у піке і якби врізався в беху, точно знищив би її. А всередині був екіпаж, який якраз готувався до виїзду. Я кричу командиру: «Небо!» й починаю стріляти зі свого автомата. Командир теж одразу відкрив вогонь. Дрон був уже метрів за 50 від бехи, але ми влучили – він вибухнув при підльоті. Бойовий запас полетів кудись у поле, а уламки дрона впали прямо біля нас. Там одне крило було півтора метри завдовжки. Ось так зі звичайних автоматів ми збили дуже небезпечний дрон і врятували машину й хлопців.
Я сам із Донеччини. Коли почалася війна, сам пішов у військкомат у Києві, хоча не мав армійського досвіду. У 18 років мене звільнили від строкової служби за станом здоров’я, видали відповідні документи. І у військкоматі сказали, що не мобілізують мене – не мають права. Тоді я відвіз сім’ю на Закарпаття й ішов у військкомат у Мукачеві. Так і потрапив у 128 бригаду. Пройшов навчання, воюю з осені минулого року. Брав участь у штурмах на Херсонщині, був поранений. Але після лікування знову в строю.
Comments