«Під час нальоту наша група з 9 бійців за пів години бою «закошмарила» взвод росіян...»
– Ми отримали завдання провести дорозвідку про особовий склад, зброю й техніку ворожого підрозділу, що стояв у зоні нашої досяжності. І з самого ранку з кількома бійцями підповзли до росіян із флангів. Були на відстані 30 метрів, чули їхні розмови, я розглядав їх через оптичний приціл своєї снайперської гвинтівки. А вони нічого не помітили.
Вивчивши укріплення ворога і їхню зброю (в тому числі автоматичний міномет «Васильок», що стріляє касетами з 4 мін), ми непомітно відійшли. А через добу своєю групою з 9 бійців зробили на них наліт. Усе сталося настільки несподівано, що росіяни не встигли зробити жодного опору. Вони навіть не зрозуміли, як ми зайшли, з якого напрямку і як вийшли. Наліт тривав менше 30 хвилин. Потім із радіоперехвату ворожих доповідей ми дізналися, що «закошмарили» їх убитими й пораненими десь до взводу. Це були й мобілізовані (в тому числі колишні зеки), і десантники, і їхній чеченський підрозділ «Ахмат». З нашого боку обійшлося без жодного пораненого.
Під час нальоту ми залишили «подарунок» – замінований рюкзак. Увечері, коли росіяни його знайшли й спробували відкрити, отримали ще трьох 200-тих.
Ми служимо в розвідувальному підрозділі, але при необхідності допомагаємо піхоті – тримаємо разом оборону, стримуємо атаки, самі йдемо на штурм, виносимо поранених. Під час боїв я неодноразово «ловив» осколки й контузії, навіть не рахую їх. А минулої осені, під час боїв під Бахмутом, мене серйозно поранило. Росіяни підійшли близько і вдарили з вогнемета. Укріплення загорілося, ми відходили через вогонь. Я обгорів і довго лікувався, довелося пересаджувати шкіру. Але тепер знову в строю й продовжую бити ворога.
P.S. За особисту мужність і героїзм, виявлені з початку повномасштабного вторгнення росії, боєць-розвідник 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади Віктор нагороджений двома орденами «За мужність» – 3 і 2 ступеня.
コメント