«Якщо снаряд чи міна падають за 300 метрів чи далі, то навіть не звертаєш уваги…»
Я контрактник, у 128 бригаді з минулого року, а загалом у Збройних Силах України – з 2016-го. На цій позиції недавно, раніше був на іншій точці, яку постійно обстрілювали. Росіяни стояли за півтора кілометра й били прямою наводкою з танка, стріляли з РПГ й кулеметів. Зараз якщо снаряд чи міна падають за 300 метрів чи далі, то навіть не звертаєш уваги, тому що там були «приходи» з гармат чи танків за 70 метрів. Тоді дійсно страшнувато! Падаєш, де є, а потім повзеш в окопи, якщо вцілів.
Умови в нас дуже спартанські – спимо в бліндажах, які самі викопали, гаряча їжа раз на добу, баня раз на тиждень або й рідше – залежно від того, чи вдасться виїхати на кілька годин у населений пункт.
Як до росіян ставлюся? Непереборного бажання вбивати немає. Але як тільки з’явиться можливість, буду стріляти на ураження. Це ворог. Хай його обманули чи силою пригнали в Україну, він або піде сам, або його винесуть. Третього не дано!
Comments